Одесский доброволец об АТО, мотивации, разочарованиях и патриотизме

Одесский доброволец об АТО, мотивации, разочарованиях и патриотизме

Олег Симашко - руководитель организации «Об'єднання Добровольців Одещини». В прошлом боец полка Национальной гвардии Украины «Азов». Воевал на Донбассе и принимал активное участие в столкновениях на Майдане. Педагог по профессии, добровольцем отправился на восток после революции в столице.

Олег Симашко рассказал журналисту Zачем о том, как проходила его служба, о настроениях среди бойцов и местного населения на Востоке, о своей мотивации нахождения в АТО и будущем страны.

  

Когда началась ваша служба на Востоке Украины? Что подтолкнуло принять такое решение?

У 2014 році, як тільки почалась війна я був до цього готовий, тому жодних проблем не виникало. Починаючи з нульових років я вже знаходився в націоналістичному середовищі і ми з однодумцями, аналізуючи історію, аналізуючи геополітичні тенденції, розуміли, що війна з північним сусідом є питанням буквально найближчих 10 років. В міру своїх можливостей ми готувалися до цього. У 2010 році я приєднався до одеського осередку організації «Патріот України», яка ще в 2005 була заснована у Харкові. Ми займалися військовими вишколами в Одеській області, виїжджали туди, де більш-менш є лісові масиви, наприклад під Алтестово. В нас був інструктор, який на той момент служив, як не парадоксально, в «Беркуті», але він був нашою людиною. Свого часу він проходив службу спецпризначенцем і мав необхідну військову підготовку, відповідно тренував нас. Коли почалась революція, ми взяли активну участь в подіях на Майдані.

Вы хотели поддержать протест в ответ на приостановку украинским правительством подготовки к подписанию соглашения об ассоциации между Украиной и Евросоюзом?

Ні. Насправді ті, хто були рушієм цієї революції, не належать до єврооптимістів. Ми, націоналісти, не мали жодних ілюзій щодо вступу в Євросоюз. Для нас цей протест був просто зручним моментом для початку дій, спрямованих на повалення цього режиму з подальшим демонтажем пострадянської олігархічно-номенклатурної моделі управління та встановленням нового постійного державного ладу на засадах соціальної та національної справедливості. Взагалі всі, хто позиціонує себе в Україні в якості націоналіста, світоглядово не тяжіють до Євросоюзу, бо, по-перше, на той час коли ми дозріємо до членства в ЄС, а це не раніше ніж через 20 років, цього геополітичного блоку взагалі може не існувати. А по-друге, чимало засадничих аспектів політики Євросоюзу, окрім економічних, є антагоністичними до нашого світогляду. Насамперед це розмивання національної ідентичності, руйнування інституту традиційної сім'ї, хибна міграційна політика та багато іншим моментів. За прогнозами експертів, при нинішньому рівні народжуваності серед автохтонних європейців та мігрантів з Азії та Африки, вже після 2050 року в західній Європі більшість населення становитимуть мусульмани. Безумовно це процес поступового самознищення.
Вважаємо правильним для України прагнення до створення геополітичного проекту так званої Балто-Чорноморської осі або Міжмор'я, де наша країна матиме змогу відігравати одну з ключових ролей, а не бути придатком, як у випадку євроінтеграції. Країни Міжмор'я (країни Балтії, Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія та інші) — наші природні союзники, близькі нам економічно, територіально, ментально, мають спільних з нами геополітичних суперників.

Расскажите о вашем первом бое?

Перший справжній бій відбувся 6 чи 7 травня, наступного дня після офіційного оформлення нашого підрозділу в батальйон . Тоді ми дислокувались під Маріуполем. Керівництво повідомило, що у місті затримали якогось лідера сепаратистів і планується штурм райвідділу проросійськими елементами. Вони мітингували там вже декілька годин і вимагали звільнення. Близько 20-ти бійців, серед яких був я, вирушили на 3-х транспортних засобах до Маріупольського райвідділку міліції, аби розігнати агресивних сепаратистів. Виявилось, що за нами слідкували ворожі розвідники і на трасі десь за 20 кілометрів до Маріуполя, під селищем Мангуш, ми потрапили в засідку під кулеметний вогонь. Ми їхали просто розігнатити цивільних, тому вогнепальної зброї з собою майже не брали. Врятувало те, що позаду нашого бусу їхали хлопці з вогневої групи, які мали зброю. Коли почався обстріл нашого бусу, хлопці з вогневої групи вже зайняли позиції і відкрили вогонь, тим самим відтягнувши ворога на себе. Це врятувало нас, ми всі залишились живі.

 

Было страшно?

Коли поруч падають снаряди, звичайно страшно. Не страшно мабуть тільки тим, у кого заблокований цей здоровий рефлекс. Але воювати було не страшно, в нас інколи навіть до бійок доходило за те, хто поїде на бойовий виїзд. Всі були дуже мотивовані.

Вам приходилось убивать врага?

Так щоб я бачив, що моя куля когось вбила - такого не було. Стріляли в сторону ворога, насипали з різної зброї, а як там воно прилітало ворогу не траплялось дізнатись.

Государство оснащало вас всем необходимым снаряжением и продуктами питания?

На початку звісно витягували більше на волонтерській допомозі. Пам'ятаю, коли ми у травні 2014 сиділи в Маріупольському аеропорту, хтось із місцевих волонтерів передав нам шоколадку. Зважаючи на те, що із забезпеченням тоді було вкрай туго, солодке було дуже цінним. Квадратики тієї шоколадки ділили на 4 частини, щоб кожен зміг спробувати. Забезпечення погане було на самому початку, потім вже краще стало. Десь керівництво батальйону знаходило кошти, місцеве населення допомогало. Трохи пізніше місцеві приносили на КПП де ми базувались воду, морозиво. Підтримка відчувалась.

 

Какие настроения реально были у местного населения?

І в Маріуполі, і в Бердянську серед цивільних були і так звані «ватніки», і навпаки прихильники. Через те що, ми були зі зброєю «вата» здебільшого остерігалась себе поводити відверто неввічливо.. Найскладніші інциденти були з місцевими п'яними, які приходили розповісти, що вони про нас думають.

А как ваши родные отреагировали на то, что вы решили воевать?

Я родичам не говорив, за моєю легендою я поїхав працювати до Києва. Вони дізналися лише восени 2014 року, спочатку в них був ступор, але в цілому нормально відреагували. Вони прекрасно розуміють, що я вже давно самостійний, тому питань, чого я туди поїхав не було. Тим паче патріотом своєї країни я ставав ще в старших класах школи, під впливом історії та українською літератури, то скажемо так, я їх сам почав виховувати в патріотичному руслі. Конфлікту поколінь в нас не має з батьками.

 

Какая у вас была мотивация?

Абсолютно у всіх була одна мотивація - воювати та захищати країну. Хтось говорить, що це безсенсова війна олігархів. Родичі деяких бійців казали: вони собі гроші заробляють, а ви воюєте. Але вони не розуміють, що ми під іншою призмою дивимось. Звичайно у керівництва країни та олігархів, може бути свій інтерес, і в тому числі красти на тендерах, ганяти контрабанду на окуповані території і тому подібне. Але це система державна, вона мінлива та тимчасова. Сьогодні вони є, а завтра їх не буде. А земля, якщо ми втратимо зараз свої території, потім не повернемо. Це земля для нас, наших дітей та внуків. В нас зовсім інша мотивація. Якщо нерозуміння і є, то здебільшого з пересічними цивільними, в яких зовсім інші погляди на речі, а з тими хто на фронті воює світоглядових розбіжностей нема. Кінцева мета - це безумовно сильна країна, яка є суб'єктом, а не об'єктом світової геополітики. За яку не соромно, якою пишатимуться діти, наступні покоління.

 

Сейчас вы довольны или нет политической ситуацией в стране?

Безумовно, ні. Бачите, яка зараз виборча система, хто рясніше засіяв біг-бордами і гречкою, той перемагає на виборах. Взагалі природнє завдання еліти кожної країни - це робити не завжди популярні кроки, але ті незавжди популярні кроки покращують життєдіяльність країни, розвивають країну. Функціонери ж нашої державно-політичної системи говорять і роблять лише те, що популярно серед широких мас, але здебільшого лише гальмує розвиток країни. Тобто вони мають важелі впливу, але озвучують і роблять тільки те, що популярне серед широких мас, щоб залишитися на другий і третій термін. Еліта в нас не виконує свою природню функцію, відповідно вона не є справжньою елітою. Наша мета - зміна цієї системи.

Не планируете снова вернуться в зону АТО?

Враховуючи геополітичну ситуацію, то нам всім доведеться ще повоювати. Я думаю, що ця війна надовго. Та врешті, якщо так трохи абстрактно говорити, то ця війна мала місце і вже 800 років тому. У протистоянні зі східною ордою, персоніфікацією якої останні кілька століть є Московія, Україна була заслоном Європи. Якщо нам вдасться знищити нашого споконвічного ворога в цьому поколінні, тоді наші нащадки зможуть жити вільними і в спокої.

 


Если вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter.

КОММЕНТИРОВАТЬ
курс валют в Киеве сегодня
banker.ua


ФОТО / ВИДЕО
Загрузка...


Топ публикации
TOP